Лікування перелому щелепи — це комплекс медичних та хірургічних підходів, спрямованих на управління переломами нижньої щелепи (мандивули) та/або верхньої щелепи (максили) після травми. Метою є збереження жувальної функції, правильного прикусу, мовлення, безпеки дихальних шляхів та симетрії обличчя. Хоча переломи щелепи часто виглядають як проблема однієї кісткової лінії, вони тісно пов’язані з прикусом зубів, скронево-нижньощелепним суглобом, м’якими тканинами, судинно–нервовими структурами та стабільністю зубів. Тому оцінка та лікування плануються не просто як «з’єднання» лінії перелому, а з урахуванням відновлення правильного прикусу та підтримання цієї позиції протягом усього періоду загоєння.
Залежно від сили травми, перелом може бути без зміщення, із зміщенням, осколковий, відкритий (з виходом у порожнину рота) або пов’язаний із коренями зубів. Найчастіше переломи нижньої щелепи локалізуються в області головки суглоба (конділ), кута (ангуля), міжпередньої та середньої частини (парасимфіз/симфіз) і тіла щелепи (корпус). Переломи верхньої щелепи часто супроводжуються травмами середньої зони обличчя і можуть вимагати невідкладного втручання. Симптоми пацієнтів включають порушення прикусу, біль, нездатність жувати, обмеження відкривання рота, асиметрію обличчя, оніміння (особливо в ділянці нижньої губи і підборіддя), хисткість зубів, кровотечу або травми слизової рота.
Основні компоненти лікування включають: невідкладну оцінку стану (прохідність дихальних шляхів, контроль кровотечі, оцінка супутніх травм голови і шиї), діагностику за допомогою візуалізації (панорамний рентген або комп’ютерна томографія), консервативну або хірургічну стабілізацію залежно від типу перелому, відновлення правильного прикусу, контроль інфекції, план харчування та регулярне спостереження. Деякі переломи можна лікувати закритим методом з використанням шин чи гумок (інтермаксилярна фіксація), тоді як при зміщених переломах, які порушують прикус, може бути необхідна відкрита репозиція та внутрішня фіксація пластинами і гвинтами (ORIF). Вибір методу залежить від локалізації, кількості та ступеня зміщення перелому, стану зубів і загального стану пацієнта.
Період загоєння кістки триває деякий час. У цей час важливо дотримуватися м’якої дієти, підтримувати гігієну ротової порожнини, контролювати біль і набряк, а також поступово відновлювати рухи щелепи. При переломах скронево-нижньощелепного суглоба (конділ) рання контрольована рухливість може знизити ризик контрактури суглоба. Лікування зазвичай здійснюється фахівцями з оральної, зубно-щелепної хірургії у тісній співпраці з пластичними хірургами, отоларингологами, ортопедами та нейрохірургами у разі необхідності.
Що таке лікування перелому щелепи?
Лікування перелому щелепи — це процес оцінки, стабілізації та подальшого контролю, спрямований на правильне загоєння кісток щелепи після травми та відновлення функції щелепи. Оскільки щелепи є основною опорою для прикусу зубів, найважливішою метою після перелому є максимальне відновлення правильного контакту зубів один з одним. Порушення прикусу ускладнює жування, дає надмірне навантаження на окремі зуби, збільшує симптоми скронево-нижньощелепного суглоба та може вплинути на симетрію обличчя.
Лікування залежить від типу перелому і поділяється на два основні підходи: закрите і відкрите лікування. Закрите лікування полягає у фіксації щелеп без хірургічного розкриття лінії перелому, з метою досягнення природного зрощення. Цей метод підходить при незначних зміщеннях або деяких кондільних переломах. Відкрите лікування передбачає хірургічний доступ до перелому, репозицію кісткових фрагментів і їх фіксацію за допомогою пластин і гвинтів. Це дозволяє отримати більш стабільну фіксацію, точніше відновити прикус і більш контрольовано відновити функції щелепи.
Переломи щелепи можуть належати до категорії «відкритих переломів», при яких є зв’язок з порожниною рота, що підвищує ризик бактеріального забруднення. У таких випадках особлива увага приділяється контролю інфекції, прийому антибіотиків та дотриманню гігієнічних протоколів. Лінія перелому може проходити через корені зубів, що вимагає особливої уваги при плануванні лікування.
Може знадобитися тяга зубів або стабілізація зубів.
У деяких випадках через ураження нерва може спостерігатися оніміння нижньої губи та підборіддя; цей симптом оцінюється та контролюється залежно від місця перелому.
Частиною лікування є також реабілітація. Відновлення рухів щелепи, збереження функції суглоба, управління м’якою дієтою та підтримка гігієни ротової порожнини є не менш важливими за сам процес зрощення. Лікування перелому щелепи — це не одноразова процедура, а тривалий процес, який завершується під контролем спостережень.
Як проводиться лікування перелому щелепи?
Лікування починається з невідкладної оцінки. Пацієнтам із підозрою на перелом щелепи після травми першочергово забезпечують прохідність дихальних шляхів, контроль кровотечі та виключають супутні травми голови та шиї. Оскільки травми обличчя можуть супроводжуватися пошкодженням шийних хребців і мозку, за необхідності застосовується підхід невідкладної допомоги та мультидисциплінарна оцінка.
Під час огляду ротової порожнини оцінюються порушення прикусу, рухливість зубів, наявність відкритих ран, гематоми, ступінь зміщення по лінії щелепи, обмеження відкривання рота та функція нервів (чутливість нижньої губи і підборіддя).
Діагноз уточнюється за допомогою візуалізаційних методів. Панорамний рентген дає достатню інформацію при деяких типах переломів; у більшості випадків комп’ютерна томографія чіткіше показує місце лінії перелому, ступінь фрагментації та зміщення.
План лікування визначається залежно від локалізації, кількості переломів, ступеня зміщення, стану зубів та загального стану здоров’я пацієнта.
Якщо планується закрите лікування, на верхню та нижню щелепу можуть бути встановлені брекети/проволоки або шини, а закриття рота контролюється за допомогою міжщелепних фіксуючих еластиків. Метою є обездвиження лінії перелому та забезпечення правильного прикусу для зрощення. Напруга та тривалість використання еластиків регулюється залежно від розташування та стабільності перелому. При переломах скронево-нижньощелепного суглоба деякі протоколи замість повного блокування рекомендують контрольоване напрямлення за допомогою еластиків і ранній початок рухів для зменшення скутісті суглоба.
Якщо планується відкрите лікування (ORIF), розглядаються варіанти місцевої анестезії, седації або загального наркозу; більшість стабілізаційних операцій виконуються під загальним наркозом. Хірург підходить до лінії перелому через порожнину рота або за потреби через шкіру. Кісткові фрагменти встановлюються у правильне положення, налаштовується орієнтир прикусу та фіксуються пластинами і гвинтами. Після операції перевіряється прикус, закриваються м’які тканини, за наявності внутрішньоротового розрізу плануються шви, час зняття яких залежить від використаних матеріалів.
Після операції контролюють біль і набряк, оцінюють потребу в антибіотиках, дають рекомендації щодо харчування та гігієни. На контрольних візитах оцінюють прикус, об’єм рухів щелепи, загоєння ран та ознаки інфекції. За потреби призначають фізіотерапію та вправи для щелепи.
Кому підходить лікування переломів щелепи?
Лікування розглядається у кожного пацієнта з підтвердженим або підозрюваним переломом; доцільність залежить від загального стану пацієнта та можливості застосувати хірургічне чи консервативне лікування, а не лише від тяжкості перелому.
Переломи щелеп пов’язані з травмами і трапляються у різних вікових групах: при спортивних травмах, дорожньо-транспортних пригодах, падіннях, виробничих нещасних випадках та ударах.
Для планування лікування пацієнт має бути гемодинамічно стабільний, а життєво важливі ризики під контролем.
Системні захворювання впливають на план лікування. У пацієнтів з неконтрольованим діабетом підвищений ризик інфекцій та проблем із загоєнням ран; хірургічне лікування безпечніше планувати після нормалізації рівня глюкози. У пацієнтів, які приймають антикоагулянти, оцінюють ризик кровотечі і необхідна координація з лікарем.
У осіб із ослабленою імунною системою лікування інфекцій та антибіотикотерапія проводяться вкрай ретельно. Куріння негативно впливає на загоєння кісток і м’яких тканин; особливо важливо кинути або зменшити куріння при хірургічній фіксації.
Підхід до лікування у дітей та молоді
Підхід до лікування у дітей та молоді формується відповідно до періоду росту-розвитку та прорізування зубів. Оскільки область кондилю пов’язана з центрами росту, при переломах кондилю у дітей протоколи спостереження та функціонального лікування можуть бути сплановані по-іншому. У літніх пацієнтів береться до уваги щільність кістки, ризик падіння та супутні медикаменти (наприклад, лікування остеопорозу).
Для оцінки доцільності лікування важливим є також стан порожнини рота. Втрата зубів або наявність великої кількості розхитаних зубів може ускладнити встановлення орієнтиру при прикусі; у цьому випадку план фіксації коригується. Якщо в ділянці перелому є інфікований зуб або є потреба у видаленні, це планується під час однієї сесії. У пацієнтів, які здатні дотримуватись лікування, підтримувати м’яку дієту та гігієнічний протокол, прогноз загоєння більш передбачуваний.
На що звертати увагу перед лікуванням перелому щелепи
Найважливішим кроком при підозрі на перелом щелепи після травми є негайне звернення до медичного закладу. Самостійні спроби «встановити» щелепу на місце, силове закриття або натискання на лінію перелому можуть погіршити стан. При сильній кровотечі, задишці, зміні свідомості, болях у шиї необхідна термінова медична допомога. Оскільки переломи щелепи можуть супроводжуватися травмами голови і шиї, первинна оцінка часто проводиться в ургентному відділенні.
Перед оглядом та візуалізацією може бути обмежений прийом їжі та пиття; особливо важливий режим голодування при можливому застосуванні седації чи загального наркозу. Слід повністю повідомити про застосовувані лікарські засоби, алергії та системні захворювання. Препарати, що розріджують кров, та деякі хронічні медикаменти можуть змінити хірургічний план. Стоматолог-хірург при необхідності консультується з відповідними фахівцями для планування управління медикаментами.
Якщо є ушкодження порожнини рота, важливо підтримувати гігієну. При підозрі на наявність сторонніх тіл у роті (бруд, каміння, скло) не слід самостійно їх видаляти, а очистити безпечно має лікар. Набряклість на ранніх етапах може збільшитись; холодні компреси в перші години допомагають зменшити набряк. При необхідності застосовувати знеболювальні, лікар повинен вказати, який препарат підходить, оскільки деякі засоби можуть підвищувати ризик кровотечі.
У пацієнтів, яким планується хірургічна фіксація, перед операцією оцінюється стан прикусу та зубів. Вирішується питання збереження зубів у лінії перелому з урахуванням ризику інфекції та потреби стабілізації. Якщо є ретиновані або пов’язані з переломом зуби, їх лікування входить до загального плану. Пацієнту детально пояснюють етапи втручання, можливі ризики (інфекція, кровотеча, ураження нервів, збереження порушення прикусу, скутість суглоба) і здійснюється інформована згода.
На що звертати увагу після лікування перелому щелепи
Період після лікування важливий для стабільності зрощення та контролю повернення функції. У перші дні може спостерігатися набряк, гематома, біль і обмеження відкривання рота; ці прояви залежать від локалізації перелому та виду проведеного лікування. Ліки, призначені лікарем, особливо знеболювальні, необхідно застосовувати регулярно. Для контролю набряку у перші 24–48 годин рекомендується холод, надалі у деяких протоколах показані теплові процедури, що призначаються індивідуально.
Раціон харчування є критично важливим. Не слід навантажувати щелепу надмірно під час кісткового зрощення, тому зазвичай рекомендують м’яку чи рідку дієту. Тверда їжа, що вимагає жування, та їжа з твердою кіркою не підходять у період відновлення. Достатнє надходження білків і калорій підтримує відновлення тканин; при недостатньому харчуванні процес загоєння погіршується. При наявності щелепних еластиків або міжщелепній фіксації гігієна ротової порожнини ускладнюється; у цьому випадку важливо виконувати чистку міжзубних проміжків, м’яку чистку зубів та використовувати засоби гігієни, рекомендовані лікарем.
У випадках відкритої хірургії слід контролювати стан рани. Кровотеча з внутрішньоротових швів, неприємний запах або смак, посилення болю, підвищення температури і виражене набрякання можуть свідчити про ускладнення.
Збільшення може свідчити про інфекцію
Німота нижньої губи та підборіддя відслідковується, зміни чутливості контролюються; у деяких випадках подразнення нерву з часом зникає. Відчуття «зуби тепер не змикаються як раніше» у ранній період потребує обов’язкового контролю; незначні порушення прикусу з часом можуть перевантажувати суглоби та зуби.
При переломах головки суглоба важливі вправи для щелепи та контроль рухів. Рухи відкривання рота можна поступово збільшувати за програмою; це дозволяє знизити ризик тугорухомості та обмеження суглоба. Візити на контроль не повинні пропускатися – вони необхідні для відстеження процесу загоєння. Куріння негативно впливає на загоєння кісток та м’яких тканин, тому рекомендується припинити або зменшити його під час відновлення.
У яких випадках застосовується лікування перелому щелепи?
Лікування перелому щелепи проводиться, коли після травми встановлено перелом кістки щелепи або існує високий ступінь підозри. Порушення правильного змикання зубів, яке не відновлюється, відчуття зміщення під час закривання щелепи, сильний біль при жуванні, проміни на контурі щелепи, суттєве обмеження відкривання рота, асиметрія обличчя є важливими сигналами про можливий перелом. Німота в області нижньої губи або підборіддя може свідчити про ушкодження нерва в ділянці нижньощелепного каналу і потребує оцінки.
Переломи можуть бути зі зміщенням або без нього, проте навіть без явного зміщення можливі порушення прикусу. Головкові переломи можуть особливо впливати на функцію відкривання та закривання рота; в деяких випадках пацієнти відчувають біль у суглобі, чутливість перед вухом, відхилення при відкриванні рота. Верхньощелепні переломи часто супроводжують травми середньої частини обличчя і можуть викликати симптоми, пов’язані з носом, очима та пазухами; у цих випадках необхідний мультидисциплінарний підхід.
Наявність зуба у лінії перелому є частою знахідкою. При переломах, пов’язаних із коренями зубів, оцінюють життєздатність зуба, його рухомість та ризик інфекції; деякі зуби підлягають спостереженню, інші можуть потребувати видалення. Відкриті переломи (з виходом у порожнину рота) мають підвищений ризик інфекції і потребують ретельнішого ведення: очищення рани, антибіотикотерапія та план стабілізації розглядаються разом.
Навіщо потрібне лікування перелому щелепи?
Лікування спрямоване на правильне зрощення кістки щелепи, відновлення прикусу, повернення жувальної функції, зменшення болю, збереження симетрії обличчя та функції суглоба. Якщо перелом не лікувати або зрощення відбувається в неправильному положенні, може розвинутися стійке порушення прикусу. Це може призвести до надмірного навантаження на зуби, їх поломок або стирання, болю і обмеження рухливості суглоба, а також проблем із мовленням та жуванням. Естетичні деформації та асиметрія обличчя також є можливими наслідками неправильного зрощення.
Відкриті переломи мають великий ризик інфекції, що може затримати загоєння кістки та призвести до значного ушкодження тканин. Без стабілізації рух у лінії перелому посилює біль та ускладнює зрощення. У випадках фіксації за допомогою пластини та гвинтів лінія перелому стає стабільною і функціональний відновлення проходить контрольовано. При закритому лікуванні метою є направлене правильне зрощення; вибір методу залежить від типу перелому та ризиків.
У випадку переломів головки суглоба важливо зберегти рухливість суглоба. Тривалий спокій може викликати тугорухомість та обмеження відкривання рота, тому деякі протоколи включають контрольовані рухи та вправи у ранньому періоді. Мета лікування – збалансовано поєднати загоєння кістки та функціональну реабілітацію.
Скільки триває лікування перелому щелепи?
Тривалість лікування включає час первинної оцінки та стабілізації, а також період зрощення кістки і реабілітації. Аварійна діагностика та візуалізація проводяться зазвичай в день звернення. При закритому лікуванні термін фіксації гумками або напрямна залежить від локалізації та стабільності перелому.
Лікар після визначення типу перелому чітко визначає для пацієнта частоту прийомів, очікувані етапи загоєння та план повернення до повсякденного життя. Графік коригується з урахуванням роботи, навчання та харчування.
Ціни на лікування переломів щелепи
Ціни залежать від розташування та кількості переломів, ступеня зміщення, методу лікування (закритого, відкритого з редукцією та внутрішньою фіксацією), використання пластин та гвинтів, витратних матеріалів, необхідності візуалізації (панорамний рентген, комп’ютерна томографія), вибору анестезії (місцева, седація, загальний наркоз), потреби у госпіталізації, супутніх пошкоджень м’яких тканин та додаткових стоматологічних процедур (видалення, шинування). При відкритих переломах з ризиком інфекції протоколи лікування та спостереження можуть бути більш докладними. При переломах головки нижньої щелепи план реабілітації та контролю також впливає на обсяг лікування.
Для отримання актуальної та індивідуальної інформації щодо цін на лікування переломів щелепи, будь ласка, звертайтеся до нас. Після огляду та візуалізації, коли тип перелому і метод лікування будуть визначені, план лікування та пов’язана з ним вартість будуть прозоро представлені пацієнту.
